Замкнене коло війни

Вірш написано на позиціях у Харківських лісах — за Липцями.

Хто не знає, як ссати в бутилку, той ніколи не був на війні.

Коли не миєшся декілька тижнів і весь в якомусь лайні.

Вологі серветки — твій душ повсякденний, і зброя постійно в руках.

Звук дронів пронизує все твоє тіло, в думках лише тільки страх.

Не їсти, не пити, а тільки чекати, колись «глово» впаде.

Воно прилетить, нам сказали в радєйку, якщо той «вампір» донесе.

А потім побігати, знайти ту посилку, втамувати спрагу свою,

Нагріти тушонку, скурити цигарку і думать, що ти вже в раю.

І ось настає момент той бажаний — виходить на вас КСП.

20 коротких — і буде заміна, тому збиратися вже.

Схопивши ту зброю, накинувши бронік, думками з коханою ти.

Залишилось тільки зібратися з силами й 15 км ті пройти.

Нарешті та мить — обіймаєш кохану і падаєш в теплу кровать.

Заплющуєш очі, поринаєш у сон — на все інше тобі вже насрать.

Але раптом радєйка починає пи#діть — прокидаєшся ти, як в бреду.

Ти знову в окопі, в руках в тебе зброя, і ти знову в якомусь аду.

---

Десь за Липцями, 06.08.2025